Одним із прогресивних законів, що сприяє формуванню ефективного механізму використання земель, розширенню повноважень органів місцевого самоврядування у сфері управління земельними ресурсами та, як наслідок, збільшенню надходжень до місцевих бюджетів, можна вважати прийнятий 10 липня 2018 року за №2498 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні». Закон набирав чинності  1 січня 2019 року.

1.Для вирішення питань, які виникають при оформленні права оренди земельних ділянок, коли не всі власники земельних ділянок масиву погоджуються на передачу їх в оренду одному орендарю, Законом внесено необхідні зміни до Земельного кодексу України, який доповнено статтею 371, та Закон України «Про оренду землі» доповнено статтею 81, зокрема:

•власникам земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, надано право обмінюватися такими земельними ділянками за умови, що якщо обидві земельні ділянки мають однакову нормативну грошову оцінку або різниця між нормативними грошовими оцінками становить не більше 10%;

•надається право землекористувачу, який використовує істотну частину масиву земель сільськогосподарського призначення (75% від загальної площі) на одержання в оренду (суборенду) інших земель масиву із наданням їх власникам (орендарям) інших рівноцінних земельних ділянок у тому ж масиві;

•земельні ділянки під польовими дорогами, які розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення, передаються в оренду без проведення земельних торгів на строк 7 років.

2.Важливою для органів місцевого самоврядування є норма, яка говорить про те, що землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Відповідні положення передбачені у Перехідних положеннях Земельного кодексу, які доповнено пунктом 21. Таким чином, органи місцевого самоврядування матимуть можливість отримати у користування додаткові земельні ділянки для їх подальшого використання і отримання економічної вигоди та додаткових надходжень до місцевих бюджетів.

3.Заслуговують на увагу зміни, внесені до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». У новій редакції статті 13 надано чіткі визначення поняттям «нерозподілена земельна ділянка» та «не витребувана земельна частка (пай)» і визначено порядок їх використання. Зокрема:

•нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю);

•не витребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, не витребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку її власниками чи спадкоємцями власників. Однак, якщо до 1 січня 2025 року власник не витребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки і з цього часу така не витребувана земельна частка (пай) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

Слід зазначити, що згідно з новою редакцією статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» з 01.01.2019 районні державні адміністрації втрачають право приймати рішення щодо виділення в натурі земельних ділянок за межами населених пунктів. З урахуванням цієї норми та нової редакції статті 13 (де районні державні адміністрації також позбавлені повноважень щодо розпорядження нерозподіленими і не витребуваними земельними ділянками) органи місцевого самоврядування набувають повноважень стосовно передачі в оренду нерозподілених земельних ділянок та не витребуваних часток (паїв) як в межах, так і за межами населених пунктів.  

4.Вкрай важливою нормою є зміни, які вносяться до Закону України  «Про оцінку земель» і які надають  органам місцевого самоврядування додаткові повноваження у цій сфері. У новій редакції статті 23 цього Закону визначено, що технічна документація з бонітування грунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Нагадаємо, що поки що чинна редакція цієї статті передбачає, що зазначена документація по земельних ділянках, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

При умові ефективного використання органами місцевого самоврядування зазначених земельних повноважень можна сподіватися на якісно новий рівень їх розвитку і немалі додаткові надходжень до місцевих бюджетів.